ПЕРЕСПЕКТИВИ І НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТЕЛЕВІЗІЙНОЇ РЕКЛАМИ ,ЇЇ ВПЛИВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ КАНАЛІВ В УКРАЇНІ

Предыдущая123456789Следующая

Реклама в Україні, як і в більшості країнах світу, прогресує з кожним роком. Про це свідчить навіть те, що для сьогоднішнього студента найпривабливішим місцем роботи стала не національна наука чи культура, не посада кореспондента чи оглядача, а західна фірма або рекламне агентство.

Сучасна телевізійна реклама застосовується майже повсюди, в кожній галузі, в кожному регіоні, в кожному товарному асортименті. А отже, значення її надзвичайно велике.

Перш ніж оцінювати стан здобутків сучасної української телевізійної реклами, варто згадати, що історія її почалася не півтора століття тому, як в економічно розвинених країнах світу, а лише в 1991 р. Саме тоді з'явилися найперші вітчизняні агенції та цінова мережа на телебаченні, а до "самопальної" реклами на стовпах та парканах додалися ефективніші варіанти розповсюдження інформації. Швидкий розвиток реклами стимулювала експансія іноземних товарів на терени України.

Усе ж закономірністю рекламного ринку України є його відставання від іноземного. Може, це не так вже й багато, як у розвинених країнах світу, де аналогічні витрати обчислюються мільярдами американських доларів. Або навіть у Росії, порівняно з якою Україна відстає на два-три роки. Але й у нас є чим похвалитися — хоча б інтенсивним зростанням загальних витрат на рекламу. Останні забезпечують достатній простір як для розширення діяльності представництв найпотужніших у світі гігантів реклами, так і для гідного існування трударів національного рекламного бізнесу.

На український ринок "прийшло" чимало московських агенцій. На сьогодні, за підрахунками різних фахівців рекламної галузі, загальна кількість реально працюючих у країні РА близько 300. Із них приблизно третина — столичні. Зареєстрованих — значно більше.

До речі, часи, коли доходи агенції сягали 50 % і більше від загальної суми коштів, "проведених через неї", давно минули. Більшість живе за рахунок знижок від рекламоносіїв (зазвичай 15—30 %), що ними часто-густо доводиться ділитися з рекламодавцями задля підтримки постійної взаємовигідної співпраці з ними.

Реально розпоряджаються рекламними бюджетами близько 15-ти потужних мережевих агенцій, що представляють в Україні інтереси найбільших світових рекламних груп. Серед них — "Leo Burnett", "Grey Kiev", "Ogilvy & Mather", "Лінія 12".

Відповідно й найдорожча телевізійна реклама всесвітньо відомих товарних марок "Orbit", "Samsung", "Daewoo", "Stimorol", "Pantene", "Dirol", "Coca-Cola", "Blend-a-med", "Always" та багатьох інших проходить саме через мережеві рекламні агенції.



Окрім того, існує ще й чимало заможних медіа-баєрів, зайнятих оптовими закупівлями ефірного часу для його подальшого перепродажу вроздріб менш потужним рекламним агенціям. Останні, як правило, беруть на себе тягар повного обслуговування клієнта-рекламодавця. Від прийняття технічного завдання і до проведення (чи замовлення на стороні) маркетингових досліджень до розробки рекламної ідеї, підготовки медіаплану та плану рекламної кампанії, виготовлення рекламних роликів, макетів, поліграфії тощо. У Києві кількість агенцій, що надають повний комплекс послуг, — близько 40—50. Серед них — як національні, так і мережеві міжнародні. З національних найпотужнішими експерти вважають агенції "Артмайстер", "Діалла", "Академія реклами", "Консалтинг Україна", "Укрмедіа", "Паблісітас Україна", "Рекон" тощо.

Водночас ніхто не заперечуватиме й проти того, аби рекламодавець усі питання щодо рекламної кампанії та виробництва готового рекламного продукту (чи частину з них) вирішував силами власного відділу маркетингу, а потім вийшов із замовленням безпосередньо на рекла-моносія. Щоправда, такий шлях не завжди дешевший. До того ж, не гарантовано ефективності рекламних подач.

Саме через це виникає необхідність аналізу результатів роботи дослідницьких маркетингових компаній, які теж працюють на ринку реклами, вони беруть на себе клопоти з моніторингу та аналізу рекламоносіїв, а деякі ще й займаються соціологічними дослідженнями. Найвідоміші з них — "Socis Gallup International", "Consulting Ukraine Group", Інститут соціальної та політичної реклами. Зрозуміло, що замовити дослідження дозволить собі тільки заможний, здебільшого іноземний клієнт або солідна рекламна контора.

Через це рекламні долари надходять власникам різних засобів розповсюдження інформації: телебачення, газет, журналів, радіо, зовнішньої реклами (щити, плакати, вивіски, лайт-бокси), реклами на транспорті, каталогів, довідників, реклами в мережі Internet тощо. Традиційно найвагомішими у світі вважаються перші п'ять. При цьому всі вони, завдяки своїй масовості, дозволяють досягти будь-якої цільової групи споживачів того чи того товару або послуги, що рекламуються. А ще вони доволі легко піддаються моніторингові. Сюди й спрямовується левова частина всіх рекламних бюджетів. 1996 р., за даними Consulting Ukraine Group, рекламний ринок України поглинув близько 70 млн дол. Половину цих коштів отримала преса, 25 млн дол. — телебачення, 8 млн дол. — зовнішня реклама та близько 2 млн дол. — радіо [1, 45].

Обсяги коштів, що витрачатимуться на рекламу, й надалі матимуть тенденцію до зростання. Логічно навіть сподіватися на прискорення темпів. На думку експертів, значною мірою цьому сприятиме й те, що тісно пов'язаний з українським російський ринок після швидкого піднесення досяг рівня насиченості. За два роки обсяги витрат на рекламу там збільшилися з 0,06 до 1,6 млрд. дол. Тож цілком імовірне перетікання частини рекламних бюджетів з Росії до України. При цьому ціни на рекламну продукцію зростатимуть. Крім пожвавлення цінової кон'юнктури, передбачається зростання творчого та виробничого потенціалу вітчизняних рекламних агенцій за рахунок збільшення замовлень від іноземних рекламодавців середньої величини та національних фірм. Об'єктивно останні більше відчувають потребу в рекламі й, очевидно, незабаром почнуть замовляти її.

Таким чином, у середині 90-х років телебачення перетворилося на один із основних рекламних засобів в Україні. Кабельне телебачення ставало дедалі могутнішим, супутникове телебачення (передачі якого можна було приймати як за допомогою супутникової антени, так і кабелю) в 1992 p. почало відвойовувати глядачів у "Бі-Бі-Сі", посівши місце компанії-невдахи — "ОРТ" (Общественное Российское Телевидение).

Деякі оригінальні дослідження доводять, що ставлення до телебачення змінюється. Згідно з опублікованою в 1992 p. доповіддю Незалежного комітету з мовлення, 80 % глядачів (було опитано 1170 дорослих осіб) хотіли бачити на телеекранах більш-менш нові кінофільми. Дві третини глядачів висловили бажання бачити більше програм про природу та світ тварин, а половина вважала, що слід збільшити кількість науково-популярних програм для дорослих, а також театральних вистав, телевізійних драм та комедій. Тільки одна третина бажала бачити більше міжнародних новин і лише одна чверть — більше національних новин. Дві п'яті частини опитаних висловилися проти ігрових програм, вікторин та "базікання".

Природа телевізійних рекламодавців України теж із плином часу змінилася. Хоча безліч таких товарів широкого вжитку, як пральні порошки, напої, харчі для тварин, косметика та парфумерія, все ще активно рекламуються телебаченням, вони вже не домінують на екрані, як це було в роки справжніх "війн" між пральними порошками під гаслом "біліший за біле". Хоч би що пророкували вищезгадані доповіді, але в 90-х роках до списку провідних телевізійних рекламодавців України приєдналися "Nike", "Adidas", "Opel", "Volvo", "Корона", "Оболонь", "Світоч" та ін.

Небагато можна знайти домівок в Україні, де б не було телевізора. У деяких родин їх є декілька. Для виробників популярних товарів, що їх можна знайти на будь-якій жвавій торговельній вулиці, телебачення є "ударним засобом", оскільки воно подає рекламу безпосередньо в домівку, де її можуть побачити потенційні покупці, а також ті члени сім'ї, які впливають на рішення щодо покупки. Отже, рекламні ролики, як правило, представляють товари широкого вжитку і такі товари тривалого вжитку, як побутова техніка та господарські товари. Останнім часом на телевізійних екранах з'явилася реклама помітно дорожчих товарів та послуг.

Телебачення повідомляє про появу нової марки автомобіля і рекламує її. "Wolksvagen", "Opel", "Ford" — саме ці виробники переважають у рекламних роликах автобудівельних компанії на ринку телевізійної реклами України.

Така реклама створила свої власні персонажі та демонструє "мильні опери", які посилюють дієвість цього типу реклами завдяки своїй постійній присутності на екрані. "Ви ще не в білому? Тоді ми йдемо до вас". Набридлива, подібна до серіалу реклама "Тіde" — прального порошку.

У 1990 р. торговельна марка "Нескафе Голд Бленд" почала випускати серіал із 30-секундних роликів про сімейну пару молодих амбітних професіоналів, яких грали Ш. Моєн та Т. Хед. Цей ролик назвали найгіршим телевізійним рекламним роликом 1990 p., але завдяки йому обсяги продажу "Голд Бленд" зросли і рекламний серіал демонструвався впродовж багатьох років [2, 83].

Телебачення в будь-якій країні світу має однакові переваги, хоча в українського телебачення є свої особливості. Виняток становить японське телебачення, де рекламний ролик є чимось на кшталт розважальної програми, слідом за якою йде написана великими літерами назва продукту або компанії. Про властивості продукту не йдеться. Завданням цієї реклами є створення позитивного ставлення до конкретного рекламодавця.

1. Реалізм. Козирною картою телебачення є поєднання кольору, звуку та дії. Таких можливостей не має жоден інший рекламний засіб (за винятком кіно, яке вже не може розраховувати на ту велику аудиторію, що воно мало її до появи телебачення). Ці переваги надають рекламодавцеві можливість показувати та демонструвати продукт. Якщо йдеться про паковання продовольчих товарів, то, подивившись рекламний ролик, покупець запам'ятовує обгортку і знає, що йому треба шукати в крамниці. Навіть якщо він тимчасово забув цей ролик, швидко згадає його, коли побачить знайому упаковку. Спеціальні ефекти забезпечуються винахідливим використанням комп'ютерної графіки.

2. Високий рівень сприйнятливості аудиторії.Люди дивляться телебачення вдома, у приємній атмосфері відпочинку та розваги. Отже, рекламні ролики сприймаються позитивно, особливо якщо вони зроблені на високому технічному рівні й у них беруть участь популярні особи або, принаймні, хороші актори чи актриси, здатні переконливо представити продукт. Взагалі доказом якості українських рекламних роликів є те, що професіонали, які над ними працюють, також створюють найкращі художні кінофільми.

3. Повторення.Рекламний ролик можна показувати знов і знов, поки достатня кількість глядачів не побачить його стільки разів, скільки потрібно для того, щоб реклама досягла бажаного ефекту. Сьогодні рекламодавці вже не намагаються "нагодувати" глядача рекламою донесхочу. По-перше, це дуже дорого, а по-друге, образливо. Ознакою якісного рекламного ролика є здатність не набридати аудиторії, коли його знову починають показувати після певної перерви.

Класичним прикладом може бути серія рекламних роликів чайної торговельної марки "Ліптон" на Інтері та НТН, що демонструється вже протягом трьох років.

4. Розподіл за зонами або застосування мережі. На сьогодні в Україні є півтора десятка регіональних підрядників незалежного телебачення, два з яких перебувають у Києві. Всі вони мають ліцензію Незалежної телевізійної комісії.

5. Привернення уваги роздрібної торгівлі.Телевізійна реклама може впливати на працівників роздрібної торгівлі так само, як вона впливає на споживачів, оскільки торгівці теж дивляться телевізор, як і всі інші люди, і тому що можна виготовляти ролики, розраховані спеціально на них. Працівники роздрібної торгівлі знають: коли щось рекламується по телебаченню, то на це "щось" буде попит і воно добре продаватиметься. Іноді представникам відділу продажу буває складно переконати торгівців купити той чи той товар, якщо вони не гарантують підтримки телевізійної реклами. У випадку із супермаркетами та мережами, що складаються із сотень крамниць, цей фактор може бути вирішальним. Ідеться ж бо про товари широкого вжитку, а ніщо так не розширює вжиток, як телевізійна реклама.

6. Зв'язок із іншими засобами масової інформації.Телевізійний рекламний ролик пробігає дуже швидко перед очима глядача, але якщо виникає потреба в детальнішій інформації чи анкетуванні потенційних споживачів, тоді можна використовувати щотижневі часописи, де публікуються програми телепередач, або газети з допоміжними рекламними оголошеннями, назви яких згадуються в телевізійній рекламі. Реклама в пресі може "посилатися" на відповідну телевізійну рекламу. Телевізійні компанії теж пропонують такі послуги, як телефонна довідка та комп'ютеризоване замовлення товару. Відповідний номер згадується в рекламному ролику. Чимало рекламодавців додають тепер до рекламних роликів дані своїх сторінок в інтернеті.

Ринок української телевізійної реклами ще зовсім молодий порівняно з аналогічними ринками більш розвинутих країн. Але все-таки розвиток реклами на українських телеканалах помітний, особливо в останні 3—5 років.

Для розвитку телереклами в Україні на даний час потрібно зменшувати ціну та залучати вільну "нішу" тих рекламних агенцій, які хотіли б налагодити надійний контакт між регіональною аудиторією та столичним ринком реклами [3, 39]. Хоча така робота вже ведеться у 40—45 % агенцій, що представляють у Києві інтереси регіональних рекламоносіїв, усе одно цього замало.

Для розвитку сучасної телевізійної реклами в Україні потрібно також, щоб телевізійна активність переміщувалася з центру на периферію, де бурхливими темпами зростає кількість місцевих телеканалів, та щоб збільшувався час їхнього ефіру на місцевому рівні. До того ж, місцевим телеканалам глядачі більше довіряють, ніж центральним.

Є підстави також щодо прогнозу про розвиток і нетрадиційних засобів рекламної телевізійної інформації, зокрема із використанням інтернету. На сьогодні вже деякі оператори пропонують мобільне ТУ, тобто телебачення можна дивитися по своїй улюбленій "мобілці", а тим часом рекламні компанії можуть використовувати цей простір на свою користь [4, 55].

Варто в цьому розділі також приділити увагу найближчому конкурентові телевізійної реклами — пресі. Телебачення України на державному ринку реклами є останнім словом у світі ефективних рекламних засобів, чому ж вижили всі інші рекламні засоби і чому преса й далі домінує? Ясна річ, попри всю реалістичність та могутність, телебачення має і свої вади.

1. Телебачення України, як правило, звертається до масової аудиторії, а преса може забезпечити вихід на специфічні кола споживачів.

2. Якщо потенційний покупець вимагає детальнішої інформації, преса знову виграє.

3. Коли хтось дивиться телевізор, то, на відміну від радіо, він майже не має можливості робити ще щось. З другого боку, завжди існує загроза "миттєвого вбивства" (zapping), коли роздратований глядач (за допомогою пульта дистанційного управління) вимикає телевізор під час рекламної паузи або, принаймні, вимикає звук чи перемикає канали. Якщо хто-небудь дивиться програму в запису, то в момент рекламної паузи він може натиснути на кнопку швидкого перемотування на пульті дистанційного керування свого відео-магнітофона і "перескочити" через рекламні ролики [5, 39].

4. Оскільки аудиторія велика, то й ціна чимала. Тисячі рекламодавців, орієнтовані на невеликі ринки, не можуть собі дозволити витрати на телебачення.

5. Телебачення не пристосоване для миттєвого розміщення реклами, оскільки виготовлення рекламного ролика вимагає часу [4, 67].

6. В Україні, де працює багато телевізійних станцій, ефірний час ще не настільки дешевий, щоб рекламодавці могли його використовувати досхочу, а ті що можуть це собі дозволити, дратують аудиторію надмірною кількістю реклами [4, 67].

Таким чином, зваживши названі вади, і якщо припустити, що вітчизняна сучасна телевізійна реклама вибере той же шлях розвитку, яким свого часу пішов Захід і яким нині прямує Росія, то на неї, безумовно, чекає неминуче розшарування учасників боротьби за рекламні гроші на заможних і бідних.

Варто також наголосити, що відсутність "суміжних" досліджень, які дозволили б комплексно розв'язати проблеми конкурентного середовища у сфері телевізійної реклами, аж ніяк не сприяє створенню цивілізованого ринку телевізійної реклами в Україні [5, 45].

Телереклама може існувати лише за рахунок діяльності телевізійних каналів, отже, основними операторами телевізійної галузі є її канали. Найпопулярніші з них поділяються на три групи: лідери телевізійного ринку, середняки та аутсайдери. Основою такого поділу є їхні телевізійні рейтинги, що вимірюються у пунктах (табл. 1).

Таблиця 1.

Загальні рейтинги каналів-операторів телевізійного ринку

Частка уваги глядачів до каналу показує ту частку від загальних витрат часу на перегляд телепродуктів, яку середній глядач приділяє певному телеканалу.

Проведені дослідження свідчать, що найактивнішими споживачами телепродукції є найстарший віковий сегмент — понад 55 років (тобто пенсіонери), серед них активні глядачі становлять майже 70 % у цьому сегменті. Взагалі, чим активніша вікова група, тим менше вона дивиться телебачення (табл. 2). Серед соціальних груп лідерами телевізійного споживання є домогосподарки та непрацюючі.

Таблиця 2.


4487935136429407.html
4487956248242246.html
    PR.RU™